Ратуша (польський магістрат XV-XIX ст.). Будівництво пов'язане з наданням місту Магдебурзького права XV ст. Магістрат містився у двоповерховому будинку в центрі площі Польський ринок. З північного боку до нього примикає 8-ярусна башта з годинником роботи львівського майстра Федора Полянського. Архітектура Ратуші має елементи готики, ренесансу та бароко. Використовується історичним музеєм - заповідником (2-й поверх) та як мистецьке кафе на 1-у поверсі.
 



 


Костьол Св. Трійці кам'яний, однонефний, перекритий напівциркульним склепінням. Разом з огорожею і парадними сходами, прикрашений скульптурами, утворює ансамбль у стилі бароко. Будівлі келій та трапезної монастиря не збереглись. Інтер'єр костьолу оздоблений багатою пишною бароковою ліпниною. Пам'ятка є характерною будівлею епохи пізнього бароко. В даний час є діючою греко-католицькою церквою.
 
   
   
   
 
   
   
 
   
   
У нас на сайте можно разнообразные детские манекены купить абсолютно недорого.  




Звідки пішла назва.
УСТЯ

   Устя - село, центр сільської Ради. Розташоване на лівому березі річки Смотрич біля її впадіння в Дністер. Територія села і земель, що примикають до нього, освоєні людиною ще в доісторичні часи. 5 тисяч років тому тут було поселення одного з трипільських племен. Виявлені біля Устя археологічні пам'ятки свідчать про те, що тут в першій половині І тисячоліття н. е. жили ранні слов'яни, а в період Київської Русі - тиверці. На полях с. Устя помітні залишки так званого Троянового (Змієвого) валу висотою 2 м і шириною 15 - 18 м, який перетинає в південно-східному напрямку південну частину нашої області.

   Найдавніша письмова згадка про Устя датується 1403 роком.

   

УСТЯ

     Село, розташовано на лівому березі річки Смотрич, за 18 км від райцентру і залізничної станції Кам'янець-Подільський.
     Прецюють школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, шевська майстерня.
Вперше згадується в iсторичних документах 1403 року. Поблизу сс. Устя та Великої Слобiдки виявлено залишки поселення трипiльської культури, поховання доби бронзи та поселення ранньоскiфських часiв (VII-V ст. до н.е.). Дослiджувались ранньословянське поселення й могильник (II-VIст. до н.е.) черняхiвської культури; словянське поселення VI-VII ст., давньоруське городище XI-XIII столiть.

Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. - К., 1971

 

   Поблизу села знаходився один з головних дністровських бродів. Біля нього часто відбувалися бої народних загонів самооборони з турецькими і татарськими розбійниками, які здійснювали грабіжницькі напади на Поділля і західноукраїнські землі. Пізніше, на початку ХХ ст. тут була влаштована паромна переправа через Дністер. Сюди з Поділля і з боку Молдавії підходив старовинний шлях, що зв'язував Середнє Подністров'я і Верхнє Побужжя з Молдавією і Причорномор'ям
.   Злиденним було життя у жителів Устя до Жовтневої революції. 630 з 908 десятин землі, приписаної до села, належали панам Дверницьким. В листопаді 1917 року, коли Поділля запалало у вогні революційної боротьби, бідняки села організовано виступили проти експлуататорів і їх прислужників - українських буржуазних націоналістів. Поміщику довелося тікати за кордон. Земля перейшла в розпорядження виконавчого і земельного комітетів - органів революційної влади.

 

 

   В липні 1923 р. в Усті організовується колгосп "Серп" - один з перших в районі, а в 1927 р. створюється ТСОЗ "Нове життя". Згодом вони об'єдналися в колгосп "Червоний Жовтень". Тепер тут розташовується центральна садиба колгоспу "Україна" - одного з найбільших в області спеціалізованих господарств. Його провідна галузь - виробництво тваринницької продукції.

   На Україні налічується 13 населених пунктів в основі яких лежить термін "усть" ("устя"). Всі вони розташовані біля впадіння водних токів в море чи річку.